Федеріко Чінготто (Federico Chingotto) не належить до тих, хто вигравав із дитинства. Його шлях — це машина замість готелю, рифи та лотереї, щоб зібрати на турнір, і одна-єдина спроба поїхати в Європу. Сьогодні він бореться за першу сходинку рейтингу, але досі керується фразою, яка висіла на дверях його кімнати: «Завжди намагайся бути найкращим, ніколи не вір у це».
«Немає більшого тиску, ніж той, коли це твій єдиний шанс»
В Аргентині економіка родини була скрутною. Подорожі на турніри — розкіш. Чінготто часто спав у машині, аби не платити за житло. Але справжнім випробуванням став переїзд до Європи.
«Це була моя єдина куля. Якщо не вистрілить — повернуся додому й гратиму для задоволення. Немає більшого тиску, ніж той, коли це твій єдиний шанс», — згадує Чінготто.
І він вистрілив. Хоча дебют в Іспанії був нищівним: у 1/8 фіналу в Аліканте він програв Пакіто Наварро та Саньйо Гутьєрресу (Sanyo Gutiérrez) — 0:6, 1:6. Але для Чінготто це був подарунок долі.
«То був наш восьмий матч за турнір і перший для них — це назавжди залишиться в моїй пам’яті», — каже він.
Рутина чемпіона: від психолога до сієсти
Сьогодні день матчу Чінготто розписаний по хвилинах:
- Раннє пробудження, сніданок, година в залі — активація, вибухові вправи, профілактика травм.
- Сеанс із психологом — налаштування емоцій.
- Розбір тактики з тренером перед обідом.
- Коротка сієста.
- Приїзд на клуб за годину до матчу — довга розминка, робота з м’ячем.
Після гри — дзвінок родині, обговорення з командою, душ, фізіотерапія, вечеря. Усе підпорядковане одній меті: щоб тіло й голова працювали синхронно.
Клік у голові
У парі з Хуаном Тельйо (Juan Tello) Чінготто грав багато фіналів, але вигравав рідко. За вісім років — лише один титул. А потім щось змінилося.
«Одного дня в голові відбувається клацання, — зізнається Чінготто. — Ти починаєш відчувати впевненість у вирішальні моменти. Спокій у фіналах. Готовність перемагати».
І результати прийшли: п’ять титулів за кілька місяців, перехід у пару з Алехандро Галаном (Alejandro Galán) і боротьба за перший рядок рейтингу.
Чінготто не забуває, звідки прийшов. Коли його запитали, як він справляється з тиском боротьби за №1, він відповів просто: «Я переживав речі набагато важчі, ніж програний матч».
Прочитав і пішов бронювати корт. Якщо хлопець зі спанням в авто дійшов до боротьби за №1 — то моя відмазка «немає партнера» вже не працює 😅
Найкраще в цій історії — що вона не про талант, а про впертість. Талант у падел має кожен другий на районі, а от спати в машині заради мрії — це вже характер. Респект Федеріко.